Як воно: отримати ID-картку і залишитись без банківських послуг? Давайте подивимось.
Отримали ID-картку і думаєте, все весело – агов до Туреччини? Ан нєт, як то кажуть запорєбрікові класики. Нічого подібного. Якщо турків мало бентежить Ваша реєстрація (по-совковому “прописка”) або вони – люди цивілізовані – зчитають її за допомогою відповідних пристроїв, то тут Вам нє бєрєг турєцкій.
Отже, певний час ID-картки видавали разом із витягом з єдиного демографічного реєстру. Там зазначалось місце реєстрації. Отже, до банку, до податкової, ще кудись – зручну ID-картку з оцим от папірцем – “і фсьо путьом”. Але ж наші законодавці не були б самі собою, якщо б не вигадали якогось трешу, себто новації. Вже у жовтні витяги перестали видавати, мотивуючи це відповідними змінами у законодавстві: всі, кому потрібна інформація про місце реєстрації, повинні мати відповідні пристрої для зчитування. Та хай (с). Чи варто говорити, що я втрапила саме в цю категорію, яким вже не видавали?
Першим витріщило очі все відділення банку, де я обслуговуюсь. Переказала, що мені сказали у міграційній службі, банк проконсультувався з головним офісом, ті відповіли “записувати зі слів клієнта”. Адже пристроїв для зчитування немає, а клієнту треба вірити. Ок, проблема закрилась, але я насторожилась.
В іншому банку теж якось так здивувались, але просто запитали, чи не змінила місця проживання. Ок, все гаразд.
Аж тут мені знадобилось скористатись послугам третього вже банку – і тут на тобі: а потрібний витяг. Пояснюю їм, що до чого. Не вперше мені кажуть, що я така перша. Ну, пардон, я часто перша, але мені від того наразі не легше. Консультуються з головним управлінням – і там їм кажуть, що потрібний витяг: я не була клієнтом цього банку, мене просто не знають. Я розумію їхню логіку: законом зобов’язали придбати пристрої для зчитування, фізично банк не готовий це зробити, мене вони бачать вперше і мають бути впевнені в місці мого проживання. Але треба ж і мене зрозуміти. Мене зрозуміли і надали консультацію, що саме треба взяти: витяг з Єдиного державного демографічного реєстру. Де його брати? А хто його знає….
На допомогу прийшов старий знайомий Гугл, адже всі інші знайомі чогось наперебій радили Відділ реєстрації місця проживання, а мені туди йти не хотілось. Правильно не хотілось, сказав Гугл: тобі до міграційної служби. Загуглила, знайшла телефон “гарячої лінії” (0552 354056), зателефонувала, спитала. Мені ввічливо відповіли, що так, саме у цій службі, у будь-якому її підрозділі. Приходиш, пишеш заяву – протягом трьох робочих днів мають видати. Виявляється, це загальноукраїнська проблема. Але що може бути кращим, ніж бігати цілими днями містом у пошуках служби, яка б видала витяг, який раніше просто видавали разом із паспортом? Правильно: “лучше гор могут быть только горы, на которых еще не бывал”.
Отже, про отримання витягу напишу, тобто далі буде….
Євгенія Вірлич