Роздуми після тренінгу для тренерів та тренер_ок “Гендер і гендерна рівність”
З листопада у Херсоні стартуватиме низка тренінгів для лідерів думок, що будуть проходити на основі тренінгового модулю «Гендер та гендерна рівність». Ці освітні заходи проходитимуть рамах проекту «Gender and Social Inclusion Training for Professionals and Opinion Leaders Activity», що фінансується USAID та виконується БО «Інша». Для чого це робиться? Бо гендерна освіта — це не щось нове і модне, як чомусь вважають деякі представники певних радикальних течій. Рівноцінні можливості для жінок і чоловіків у різних сферах, припинення всіх форм дискримінації – необхідна умова для створення сталого, справедливого, розвинутого суспільства. До того ж це одна з цілей сталого розвитку ООН, а Україна — одна з країн-засновниць ООН. Саме тому гендерна освіта — необхідна складова освіти в цілому. Розповідаємо, чому це наразі настільки важливо.
Що таке гендер і гендерна освіта
Ми живемо у цікавий період, коли популяризація таких понять як «гендер» та «гендерна рівність» значно випереджує темпи гендерної освіти. Тому іноді можна спостерігати навіть за гарячими дискусіями, в яких противники та прибічники вживання слова «гендер» в тих, чи інших контекстах, навіть не можуть пояснити що конкретно під цим терміном розуміють. Чи дають вочевидь хибні пояснення.
Як що не заглиблюватись у наукову термінологію, то стать – це фізично вимірювані розбіжності між жіночими та чоловічими тілами. А ось гендер – він існує вже в соціальному та культурному вимірі. Як що здатність народжувати відноситься до статі, то вміння варити борщ та носіння юбок – безумовно до гендеру. Заперечення існування гендеру – це по суті ствердження, що жінки варять борщ від народження, згідно зі своїми біологічними здібностями.
Якщо звернутись до більшості філософських учень про людину, мораль, право, державу, то можна побачити, що роль жінки в них або нівельована, або редукована до функцій матері, дружини, сексуального об’єкта. Саме на цьому грунтується і велика кількість течій і вчень, які позиціонують жінку виключно як «берегиню» або «створену для материнства». Тоді як за допомогою гендерної освіти у суспільстві просувається ідея рівності між жінкою і чоловіком в усіх сферах життя.
Рівність, яка передбачає не однаковість, але повагу до різноманіття та однакові можливості у суспільній площені.
Гендерна освіта в Україні
У 2021 році Міністерство освіти і науки планувало розробити та затвердити Стратегію впровадження гендерної рівності у сфері освіти, а також план заходів із її реалізації до 2030 року. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 р. № 1578-р Україна взяла на себе зобов’язання в п’яти сферах:
- розвиток безбар’єрного публічного простору, дружнього до сімей з дітьми та маломобільних груп населення;
- навчання дітей принципів рівності жінок і чоловіків;
- запобігання насильству;
- зменшення розриву в оплаті праці жінок і чоловіків;
- створення більших можливостей для чоловіків піклуватися про дітей.
Але на сьогоднішній день ми поки що маємо ситуацію, коли по-перше гендерна освіта навіть для дорослих відбувається, головним чином, завдяки неурядовим організаціям, а по-друге навіть цим спробам чиниться опір з боку консервативних рухів.
Хто проти гендерної освіти: херсонський кейс
Одночасно із цим в Україні нерідко можна зустріти спроби просякнути освіту протилежними ідеями: наприклад, ворожості поняття гендеру як такого. І в Херсоні зокрема. Наприклад, 20 жовтня 2021 року Управління освіти Херсонської міської ради видало документ (без назви документу, до речі) про використання у класних годинах для учнів 10 — 11 класів підручника А. Буковинського.
Але в запропонованому херсонським управлінням підручнику можна віднайти наступні фрази дискримінаційного характеру:
- «Якщо хлопець і дівчина вступають в інтимні стосунки, то за цим майже завжди настає розрив відносин. Тут навіть не потрібно спиратися на якісь наукові дослідження».
- Дісно? Не потрібно??
- «Використання більшості контрацептивів та здійснення абортів є вбивством».
- Тобто, планування сім’ї – тільки методом статевого утримання, чи як?
- «Дружина від природи – більш ефективний вихователь і може допомогти чоловікові усвідомити своє батьківство і стати успішним батьком. // Моліться за нього, зокрема разом з дітьми». Позиціонування жінки як дружини, а не рівноправної партнерки.
- «Діти, що виховуються в інтернатних закладах, більше схильні до скоєння злочинів». Дискримінація дітей, які опинились у складних життєвих обставинах — ще й без жодного доказу.
А ось і одна з ілюстрацій до підручника
Отже, в Херсоні знову — це дійсно не перший випадок — намагаються просувати ідеї, які знову «заштовхують» жінку в рамки «берегині», зазіхаючи навіть на таки базові речі, як право розпоряджатися власним тілом.
Але чи розуміють цей контекст депутати, чиновники – люди які мають приймати рішення, або лобіюють його?
Відтак, можна зробити висновок, що гендерна освіта Херсону дуже необхідна, адже існує реальна загроза дискримінації дітей певних категорій і просування цього наративу в суспільстві.
Чому в Херсоні необхідна гендерна освіта
Про те, чи дійсно потрібна в Херсоні гендерна освіта, запитаємо у херсонського громадського діяча і підприємця, який захищає права різних категорій людей, Владислава Гладкого.
— Херсон — це така собі Україна в мініатюрі. Тут є як ультраправі, так і ультраліві, є віруючі та атеїсти, навіть є таємні геї та непримиренні фанатики. Будь-який процес всеукраїнського масштабу можна відтворити в Херсоні, якщо, наприклад, зібрати фокус-групу або провести опитування. Результат вас приємно вразить, бо його можна буде масштабувати на всю Україну з мінімальною похибкою. Тому, всеукраїнські процеси досить часто починаються не з Києва, а саме з Херсона.
Ось і цього разу, тренінговий модуль «Гендер та гендерна рівність» був оглянутий та скоштований саме тренерською спільнотою херсонців та херсонок в затишній місцині неподалік містечка Гола Пристань. Жартів щодо назви в цих роздумах не буде, можете пошукати самостійно в Інтернеті. Я пройшов цей тренінг і для мене чимало речей, які я знав, просто стали на своє місце. Звісно, чимало нових практичних навичок і теоратичних знань, тому мені простіше формулювати свої думки щодо гендерної освіти сьогодні і чому вона вкрай необхідна в Херсоні.
— Що скажеш саме про гендерну освіту? Може не лише з позиції громадського діяча, а ще й батька?
— Часи змінюються, для ведення господарства немає необхідності тримати купу робітників, які працюють вручну, обробляючи землю чи доглядаючи домашніх тварин. Хліб, м’ясо, яйця, крупи та консервування можна вільно придбати в магазині, як і одяг. Заробити і витратити гроші вигідніше, ніж робити щось з нуля чи самостійно. Люди поступово відходять від виживання та спрямовують себе до розвитку. Ілон Маск взагалі заявляє про колонізацію Марса людиноподібними роботами.
Але в навчальних закладах та на різноманітних рівнях керівництва державою досі залишаються люди з «традиційним» підходом до будь-яких змін: заборонити, закрити, не пускати без попереднього узгодження. При цьому такі люди намагаються спиратись на «традиційні» ж постулати та вірування: місце жінки — на кухні та в дитячій кімнаті, чоловік в сім’ї — головний, «грішити» поза шлюбом — не можна, але якщо згрішив — швиденько до церкви і каятись в гріхах перед священником, дітей до церкви треба водити змалечку і без їхньої на це згоди. Таке собі Середньовіччя без жодного Ренесансу. І дуже часто таких людей кидає в піт від слів «гендер» або «гендерна рівність». Кожен це розуміє по-своєму, інколи навіть не так, як це прописано в українському законодавстві. І через це є багато маніпулювань.
— Як ти ставишся, наприклад, до численних конкурсів на тематику сімейних цінностей? Їх у Херсоні проводять доволі часто і вони викликають численні дискусії.
— Якщо хтось намагається звертатись до почуттів (гріх, злість, ненависть або навпаки — невмотивована радість), а не до логіки — ось тут і криється маніпуляція. Наприклад, конкурс робіт школярів «Один раз — і на все життя» — про що він? На Херсонщині цей конкурс охоплює навчальні заклади, школярі пишуть есе на тему «сімейних цінностей», а комісія у складі священника, чиновника та депутата обирає найкращі твори для нагородження, про що потім звітують у соцмережах, газетах та на телебаченні.
Але ж є неповні сім’ї, є сім’ї, де відбувається насильство. Така сім’я має бути на все життя? «Б’є — значить любить»??? Мені мама казала: «Стерпиться — злюбиться»??? Про сімейне насилля на цьому конкурсі чомусь мовчать, як і про необхідність в разі потреби звертатись до Національної поліції.
І це я ще не розглядаю ситуацію в сільській місцевості, виключно в місті Херсон.
Херсон, як і будь-яке інше місто, має відповідне ком’юніті для тих, хто не може вмістити себе в шаблон «хлопчик/дівчинка», «чоловік/жінка» і яке успішно допомагає тим, хто цього потребує. Але, наприклад, у якомусь селі за будь-який прояв інакшості, проколоте вухо, татуювання чи фарбоване волосся, можна отримати як від батьків чи вчителів, так і від однолітків. Вчителі, батьки та шкільні психологи досі не знають, що робити, якщо дитина в підлітковому чи більш старшому віці заявить про свою «інакшість» або особливість. Їм простіше, якщо всі — стандартні та однакові.
Але всі ми — різні та рівні, незалежно від кольору шкіри, освіти чи статі. І для подальшого співіснування в сучасному світі, який постійно змінюється і не всюди схожий на афганський Талібан чи християнський закритий пансіон, необхідно з молодших до старших класів постійно пояснювати, що таке «рівність», що таке «гендер» і не лише пояснювати, а й на рівні держави чи громади приймати відповідні закони.
Статтю розроблено в рамках проєкту «Гендер і соціальна інклюзія: просвіта для професіоналів/ок і лідерів/ок думок», що реалізується БО «Інша» за підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні». Окремі думки, висловлені в матеріалі, є виключною позицією та відповідальністю авторів і не обов’язково відображають погляди USAID та/або Уряду США.